Цьогоріч заклади професійно-технічної освіти фінансують, в основному, з місцевих бюджетів. Тобто з міського бюджету, який наповнюють тернополяни, кошти йдуть на підготовку робітничих кадрів та працівників необхідних місцевому господартству. Це в теорії. А на практиці бізнес міста потерпає від нестачі працівників.
В частини випускників — низька кваліфікація, адже навчальна база застаріла. Крім того, деякі професії роботодавцям не потрібні. В області те саме: учнів багато, працювати нікому та ніде
Представники бізнесу нарікають, що навчишись ремонтувати двигуни ВАЗів та ЗІЛів, випускник училища не зможе подужати силовий агрегат іномарки чи двигун тягача фури. Столяр, який вчився на верстатах, яким по 30-40 років, не знає як підійти до сучасного обладнання. Та й місту потрібні десятки професій вузької спеціалізації, а їх немає.
– Бізнес відчуває величезну нестачу якісних працівників робітничих спеціальностей, – каже голова громадської спілки «Рада бізнесу Тернопілля» Ярослав Колодій. – Ми неодноразово обговорювали цю проблему між нашими підприємцями. Вирішити проблему та адаптувати освіту до потреб бізнесу, переконаний, реально. Ще одна проблема профтехосвіти: в дітей крадуть роки та перспективи. Вчити перукарів один-два роки чи готувати продавців продовольчих товарів стільки часу не раціонально. Бізнес готовий шукати як рухатись далі, особливо зважаючи на те, що фінансування навчальних закладів йде з місцевих бюджетів. Працівників мають готувати під потреби. Гроші є, адекватного підходу нема. Повинен бути постійний діалог між замовником (роботодавцем — авт.) та виконавцем (навчальні заклади — авт.).
Цьогоріч на профтехосвіту заплановано 84 мільйони гривень, з яких 29 — державна субвенція, а 55 — міські гроші. Обласний бюджет, до слова так само фінансує профтехосвітні заклади. Матеріально-технічна база та рівень підготовки теж відірвані від реалій.
Та змінити ситуацію в міській профтехосвіті, схоже, не так просто, адже влада на місцях дофінансовує галузь, але не впливає на рішення.
– Реформи в сфері професійно-технічної освіти не відбулось, – каже заступник міського голови Тернополя з гуманітарних питань Леонід Бицюра. – Сталась лиш часткова зміна законодавства та джерел фінансування. На міста дійсно передали обов’язок фінансувати ПТУ та ВПУ при тому не забезпечили механізмами контролю. Тобто ані перелік спеціальностей, ані кількість працівників, ані формування матеріально-технічної бази нам не підпорядкуваали. Такі зміни демонструють нефахову політику міністерства освіти та Верховної Ради. Про неправильність дій ще на початках змін я інформував пані Гриневич, а зараз про це говорять усі міста. Ми дофінансовуємо, але не впливаємо. Приміром, місту потрібні ті ж кранівники, сантехнічні спеціалізації для наших комунальних підприємств — «Водоканалу» та «Теплокомуненерго», є потреба в водіях тролейбусів і тому подібне. Зрештою в країні реальний дефіцит робітничих кадрів.
Первинно, зазначає пан Бицюра, необхідна зміна законодавства, аби підпорядкування закладів профтехосвіти було не лише в частині фінансів. Пропозиції Тернополя, як і інших міст, надіслані в міністерство та департаменти. Справа за малим: знайти волю до змін.
– Коли ми зможемо впливати повноцінно, то однозначно будемо радитись з бізнесом та формувати навчальний процес під роботодавця, залучатимемо підприємства до формування навчальної бази і навіть до фінансування навчання при умові відпрацювання учнем після завершення навчання, – говорить заступник мера. – Зараз ми можемо лише щось рекомендувати і то в дуже вузьких рамках, що на загальну ситуацію не впливає. Тішить, до слова, й бізнес усвідомлює необхідність спільних кроків в підготовці кваліфікованих кадрів, удосконалення навчальної програми, модернізації технічної бази підготовки. Але без змін законодавства це не реально, адже зараз майбутній роботодавець не має жодних гарантій щодо працевлаштування учня, який навчатиметься за його рахунок.
Аби пришвидшити процес змін місцевий бізнес планує провести аудит потрібних спеціальностей та спільно з місцевою владою шукатиме вихід з існуючої проблеми.
