Іменем Тараса Шевченка Тернопільський драмтеатр названий з часу свого створення у 1930 р. Єдину п’єсу Кобзаря «Назар Стодоля» ставили у трупі «Тернопільські театральні вечори» під орудою М.Бенцаля у 1917 р. Друге прочитання твору відбулося у 1946 р. (режисер М.Янковський). Втретє у 1984 р. її поставив Анатолій Бобровський.
Потужно була представлена Шевченкіана на сцені Тернопільського драмтеатру у 1950-60 рр. Тут йшли різножанрові вистави за творами Шевченка – опера «Катерина» А.Аркаса, «Мати-наймичка» І.Тогобочного, «Марина» М.Зарудного, «Кайдани порвіте» М.Левченка, драма «Тарас Шевченко» («Слово правди») Ю. Костюка.
У 1986 р. драматичну поему з життя поета «Якби зустрілися ми знову» поставив Анатолій Горчинський. А в 1990-х на тернопільській сцені йшла вистава «Сон» у постановці Петра Ластівки. У ті складні для мистецтва часи вистава не збирала повні зали, пригадує режисер Тернопільського обласного академічного драматичного театру, заслужений діяч мистецтв України В’ячеслав Жила.
– На початках Незалежності у нас йшла вистава «Сон», яка була неординарною й цікавою насправді… І коли нам закидають, що в театрі нічого немає до Шевченка, то я хотів би зауважити: отут, під пам’ятником Шевченка, було маса народу, всі фотографувались, кричали «За вільну Україну», а в залі, де йшла вистава про Шевченка, через дві години майже нікого не було. Головне – фотку вислати на Канаду, як ми тут б’ємось за Україну, а підтримати свій колектив, на жаль, нікого не знаходиться. Таке враження, що Шевченко потрібен тим, хто сидить в білих кабінетах, але не людям для душі, – розмірковує В’ячеслав Жила.
З того часу у репертуарі «шевченківців» не було повноцінної вистави за творами поета. Виняток – моновистава народного артиста України В’ячеслава Хім’яка «Душі почину і краю немає», яку актор виконує на шевченківських імпрезах з 2007 р.
Головний режисер Тернопільського обласного академічного драмтеатру ім. Т.Шевченка, народний артист України Олег Мосійчук не береться аналізувати, чому так сталося, однак запевняє: ситуацію невдовзі виправлять.
– Я перебрав багато матеріалу і скажу те, що думаю. Тарас Григорович – далеко не драматург. Ті п’єси, які писалися у ІІ половині ХХ століття, про Шевченка-революціонера. Нещодавно написав наш земляк з Тернопільщини Григорій Штонь «Його сіятельство поет». Дуже цікава річ про Шевченка. Але я гадаю, що ми створимо свій варіант, першоосновою, можливо, стане дилогія Богдана Стельмаха, – каже режисер.
Це лише напрацювання, всіх планів Олег Мосійчук не розкриває, однак запевняє, що до роботи візьметься вже цього сезону. У виставі задіють весь творчий склад. Режисер висловлює сподівання, нова постановка на сцені Тернопільського обласного академічного драмтеатру ім. Т.Шевченка житиме довго, незважаючи на «касовість».
Наталка Колтун, Рідне Тернопілля
