Сьогодні в Україні вперше відзначають День добровольця. Заходи, що проводять на честь людей, які боронять край з власної волі, – ще один спосіб нагадати владі про їхнє існування. Багато з них йшли у добровольчі батальйони, не припускаючи, що статус учасника бойових дій потрібно буде доводити у всіх можливих інстанціях. Сьогоднішня історія про добровольця, який служив у ЗСУ, але свої права на пільги уже другий рік поспіль доводить у безлічі кабінетів, адже чоловік переселений з Криму, а цей статус ускладнює життя ще більше.
Фото автора
Володимир Тимечко (позивний «Сапер») говорить чистою українською, хоча раніше нею не послуговувався. Жив у Криму, Монголії, Казахстані, навчався у Харківському радіотехнічному технікумі. Каже, ділове мовлення було чи не єдиним предметом, з якого мав тверду п’ятірку. У 28-й окремій механізованій бригаді опинився не одразу. Навіть, щоб потрапити на фронт добровольцем, довелося здолати певні бюрократичні перепони.
- Намагався потрапити до добробатів, у військкомат записувався добровольцем. Казали: «Ми вам передзвонимо», дзвонять до сьогодні. Потім я пішов в обласний військкомат і тільки тоді мене взяли – через 4 місяці після того, як я виїхав із Криму, – розповідає Володимир.
Нині статус переселенця з АР Крим ускладнює чоловікові життя. Після 14 місяців служби у ЗСУ він змушений щось постійно доводити.
- Нема слів з тою бюрократією, – скаржиться Володимир. – У кожен кабінет на кожну довідку потрібна довідка. В плані інвалідності, у питаннях квартирного обліку чи того, що стосується виділення земельної ділянки. Всюди потрібна тернопільська прописка, зараз вже вдалося зробити тимчасову.
Володимир Тимечко із батьками орендує квартиру. Він досі не працевлаштований. Служити в Тернопільській артбригаді не дозволяє І група інвалідності, важкі поранення отримав у боях під Мар’янкою.
- Думаю з роботою. Постійно пропонують йти на контракт. Хочеться… але було два поранення, як казав мій лікар в Дніпрі, третього може і не бути, – додає Володимир.
І хоч Тернопіль став для колишнього бійця другим домом, чоловік вірить, рано чи пізно повернеться до Криму. Українського.
Наталка Колтун, Рідне Тернопілля
