Загальновідомо, що українські села помалу вимирають, а на Тернопільщині й поготів. Більше того, якщо детально вивчити карту області і проїхатися сільськими околицями, можна переконатися, що є лише «номінальні» села, де не залишилося жодного(!) жителя.
На картах Шумського району ще позначене село Вербиця, підпорядковане Підгаєцькій сільській раді. У 18 столітті воно мало назву Вербич, але після заснування містечка Катербург (нині с. Катеринівка Кременецького району) почало занепадати і після німецько-радянської війни значилося як хутір. Проте вже після 1952 р. знову отримало статус села, але це не врятувало від повторного занепаду, і на початку 1980-х тут було лише 5 дворів.
У 2001 році проживали двоє стареньких, а від 2003 р. Вербиця стала пусткою. Нині на місці села – однойменне урочище. Тернопільська обласна рада ухвалила рішення про ліквідацію населеного пункту і виведення його з облікових даних, але Верховна Рада України не затвердила цього, й неіснуюче село залишається в адміністративно-територіальному поділі.
Село Плоске на Козівщині підпорядковане Теофіпільській сільській раді. Ще станом на 2007 рік тут проживали 15 осіб. Минуло десять років, і коли ми поцікавилися у сільській раді, скільки ще в Плоскому жителів, отримали невтішну відповідь: «Там уже не живе ніхто… Збереглися напівзруйновані будинки і господарські будівлі, а люди хіба що тримають городи». А уявіть, що в цьому селі, для прикладу, у 1952 р. проживали 288 осіб, діяла школа… На Бережанщині у с. Червоне (раніше – Молохів Мечищівський), за даними перепису на 2001 р., проживали 32 особи, а нині картина значно сумніша – прописано за місцем реєстрації 26, а проживають постійно лише 6 осіб. Борщівщина, село Збриж, що підпорядковане Бурдяківській сільській раді, колишнє містечко Нове Бжезе, яке у 1672 р. описав знаний німецький мандрівник Ульріх фон Вердум. За переписом, у 2001 р. в селі проживали 20 осіб, а нині залишилося семеро, з них прописані лише 4. На Зборівщині у с. Цецівка Годівської сільської ради у 2007 р. проживали 12 осіб, а нині лише 7. У селі Білинівка Гусятинського району у 2001 р. проживала 61 особа, а нині – прописано 14, з них постійно проживають десятеро…
За кільканадцять років від цих сіл залишиться лише точка на карті…