Фото з мережі інтернет
Чимало фахівців-аграріїв, зазвичай – співробітників великих фірм, тільки насміхаються з органічних сільгоспвиробників, вважаючи їх мало не сектантами. Якщо коротко, то позиція скептиків зводиться до наступного: на їхньому боці, мовляв, досягнення поважної класичної науки, а у органіків самі догми на кшталт «жодної хімії» чи «здорова земля».
Однак органічним землеробством займаються й люди, які мають глибокі знання аграрної галузі. Так, під час відрядження до Швейцарії, потрапивши до Інституту біоземлеробства, органічним сільським господарством зацікавився викладач Бережанського агротехнологічного інституту (колишнього сільгосптехнікуму) Іван Бойко. Через кілька років він пройшов 4-місячне стажування у тій же Швейцарії на одній із біодинамічних ферм. А ще за кілька років наважився і взяв в оренду трохи паїв у рідних Потуторах Бережанського району.
Починав учора викладач, а сьогодні фермер-органік із 23 га. Для порівняння: селянська спілка – спадкоємиця КСП – обробляла того року…18 (!) га. Всі інші землі колишнього колгоспу не оброблялися вже кілька років – як і ті, що їх орендував Іван Бойко. Для органічного землеробства це була справжня знахідка. На перший рік фермер посіяв пшеницю, а зібравши, почав довгий процес виведення бур’янів і поліпшення стану землі.
Класична наука говорить, що бур’яни треба знищувати гербіцидами. Як же протистояти бур’янам, та й в цілому шкодочинним факторам в органічному землеробстві? «З боку органічне землеробство здається дуже складним: якщо без пестицидів, без міндобрив, то як взагалі виростити врожай? Але якщо жити органічним землеробством, якщо розуміти його логіку, то все насправді легко» – говорить Іван Бойко.
Щодо конкретно бур’янів, то Іван Бойко відкриває секрет: потрібно знати специфіку, особливості кожного виду небажаних рослин. Але не для того, щоб якомога ефективніше їх винищувати отрутохімікатами, а щоб враховувати ці фактори при вирощуванні сільгоспкультур. І змиритися з тим, що певна кількість бур’янів на полі буде завжди. Як от американці, на відміну від українців, миряться з податками, примудряючись і певну частину доходів віддавати державі, і на себе заробляти, і розвивати бізнес.
Знання специфіки бур’янів – лише один з «китів» органічного землеробства. До інших пан Бойко зараховує сівозміну, вибір сортів, обробіток грунту і правильний вибір строків посіву.Наприклад, 30-40% з тих 350 га, що він зараз обробляє, залучивши швейцарські інвестиції, виділено під зернобобові (передусім кормові боби, конюшину, вико-вівсяну суміш). Фермер сіє їх не так заради прибутку, як з метою забезпечити зерновим оптимальних попередників.
Наступником зернових виступає гречка або конюшина. А зернові повертаються на те саме поле через 3 роки.Що стосується сортів, то Іван Бойко зазначає: інтенсивні сорти – точно не для органічного землеробства. Тут, навпаки, потрібні сорти передусім витривалі. А сіє фермер під кінець оптимального періоду. «Раніше посієш – збудники хвороб активніші», – пояснює органічний виробник. Можливо, дехто так і не розуміє, як викладач агротехнологічного інституту, який мав би знати напам’ять увесь позитивний ефект від хімізації сільського господарства, зайнявся органічним землеробством. Але якби його продукція не була органічною, то хіба хтось би платив йому за фуражну пшеницю, що йде на корм курам, по 5500 грн/т? І чи зводив би він кінці з кінцями, обробляючи всього 350 га еродованих сірих лісових грунтів у горбистій місцевості? А так і попит є, навіть за розміру партій зерна в 50-100 т, і інвестиції швейцарських органіків залучив.
Богдан Малиновський
