Тетяна Нилівна Яблонська — українська художниця-живописець, професор (1967 рік), академік Академії мистецтв СРСР (1975), Народний художник СРСР (1982), дійсний член (академік) Академії мистецтв України (1997—2005), лауреат Державних премій СРСР (1945, 1951, 1979) та Національної премії України імені Тараса Шевченка (1998), Герой України (2001).
Життєпис
Народилася 24 лютого 1917 в родині викладачів в Смоленську, Російська імперія.
У 1928 родина Яблонських переїхала в Одесу (Україна), у 1930 — у Кам’янець-Подільський, де в 1933 закінчила сім класів неповної середньої школи №5. Після сі’мя переїхала до Луганська, а звідти вступила до Київського художнього технікуму. Після його ліквідації, у 1935-1941 навчалася на факультеті живопису Київського державного художнього інституту (нині Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури), в майстерні професора Федора Кричевського. Інститут закінчила за фахом «художник-живописець».
У 1944-1952 — викладач рисунку, живопису та композиції Київського державного художнього інституту. Член Спілки художників України з 1944. Влітку 1948 року Тетяна Яблонська, як викладач інституту, повезла на практику своїх студентів у село Летаву Чемеровецького району Кам’янець-Подільської (нині —Хмельницької) області. Вибір був не випадковим — колгосп ім. Леніна в Летаві у 1947 році здивував усю країну неймовірними врожаями зернових та буряка. Успіх колгоспу ще більше здавався вагомим, якщо врахувати, що у повоєнному селі серед 765 працездатних було 717 жінок. Досягнення летавчан були щедро відзначені державою. Тетяна зробила чимало замальвок у Летаві, з яких у 1949 році написала чотириметрову картину “Хліб”. Т.Яблонська завжди з вдячністю листувалися з летавчанами, у 1970 році організувала персональну виставку у Кам’янець-Подільську, а у 1973 спеціально приїзжала до Летави на застріч із селянами.
У 1965-1966 — головний спеціаліст сектору інтер’єру Київського зонального науково-дослідного інституту експериментального проектування (КиївЗНДІЕП).
У 1966-1967 — викладач, у 1967-1973 — професор, у 1966-1968 — завідувач кафедри композиції, керівник майстерні монументального живопису Київського державного художнього інституту.
У 1951-1958 — депутат Верховної Ради УРСР.
У 1956-1962 — член правління Спілки художників України, з 1963 — член правління Спілки художників СРСР.
Померла 17 червня 2005 у Києві, похована на Центральній алеї Байкового кладовища.
Відомі твори:
|
|
|
- «На ярмарку в Солотвині» (1960)
- «Весілля» (1963)
- «Разом з батьком» (1962)
- «Травень» (1965)
- «Літо» (1967) та ін.
