У Борщівському краєзнавчому музеї чергова приємна подія – виставка художніх полотен славетного земляка , заслуженого художника України Івана Балана. Сто найкращих картин презентував митець для поціновувачів свого таланту на рідній Борщівщині. І, як завжди, ця подія викликала жваве зацікавлення публіки.
Іван Балан уже не вперше радує земляків своєю творчістю -це вже його третя виставка у стінах Борщівського музею. Декілька років тому він представив краянам свої графічні роботи, виставка мала широкий резонанс. Тоді, у тандемі із ще одним нашим земляком Нестором Мизаком, митець представив також графіку до 11 книг із серії «За тебе, свята Україно!», екслібриси, плакати. Іван Дмитрович зізнався публіці: графіка – його улюблений напрямок у мистецтві. За своє творче життя художник ілюстрував і оформив майже 70 книг. У його творчому доробку – ілюстрації до творів Івана Франка, Богдана Лепкого, Олександра Олеся, Юрія Федьковича. Графічні роботи митця прикрашають і книги буковинських авторів – Марії Матіос, Володимира Вознюка, Володимира Михайловського, Василя Бабуха, Івана Снігура, Міри Костишиної. Власне, за освітою Іван Балан – художник-графік з оформлення та ілюстрування книги. Це його професія, а от живопис – то голос душі.
Жителі Борщівщини мають нагоду побачити і оцінити художні полотна митця, які експонуються у залах музею. І це дійсно дорогий подарунок! Подарунок, на який так довго чекали усі! Ці картини – як ковток свіжого повітря, чогось нового, незвичного і, безперечно, – красивого. Мені вони чомусь здалися навіть магічними. Можливо, це від насиченої буковинської колористики, де переважають темні барви? Але у тих темних тонах стільки невидимого світла, стільки тепла, що це важко не відчути. Насправді, буковинські мотиви переважають у картинах художника, бо ж він уже багато років живе і творить у Чернівцях. І, безперечно, цей колоритний край зі своєю самобутньою культурою, наклав свій відбиток на творчість митця. Але у серії «Сільські хати» проглядається туга за рідними Стрілківцями. Ця тема саме звідти: з далекого дитинства і юності. Вона навіяна спогадами про свою сільську вуличку Баланівку, про джерело чистої кришталевої води, яке витікало неподалік із гори, про мальви і калину, криницю на подвір’ї.
У справжнього майстра буденний сюжет може стати витвором мистецтва, як, наприклад, засушена риба, тріснуті голівки маку, або стрілки часнику, які ми обриваємо і викидаємо як непотріб. А воно попало у поле зору митця – і стало шедевром. Витримані у галицькому стилі натюрморти – ще один неповторний штрих творчості мицтя як і полотна та духовну тематику. Вдивляєшся у ці картини – і ніби втрачаєш зв’язок з реальністю. Дивно, неперевершено і магічно!
На відкритті виставки у музеї Іван Дмитрович багато розповідав про своє життя і творчість, про рідне село, про родину і друзів. Становлення його як художника проходило саме тут, на Борщівщині, де він працював у будинку культури, в школі. Деякий час керував дитячою художньою студією і паралельно займався оформленням інтер’єрів громадських установ, музеїв. Згодом доля закинула його у Чернівці, де він розкрився як справжній митець. Колишні студенти Чернівецького культосвітнього училища ще досі згадують добрим словом свого талановитого наставника. Не одному з них він передав частинку своєї душі і майстерності. Робота художником у Чернівецькому університеті та обласному художньому фонді Спілки художників України теж стала новим етапом становлення.
Сьогодні Іван Балан – активний громадський діяч, працював у товаристві «Просвіта», входив до редколегії дитячого журналу «Українська ластівка». І ось уже багато рокі є головою журі виставок творчих робіт учнів художніх шкіл Чернівеччини. За останнє десятиліття до нього прийшло заслужене визнання. Митець є членом Національної Спілки художників України, лауреатом обласної літератуно-мистецької премії ім. Сидора Воробкевича та обласної премії ім. Юрія Федьковича. Отримав почесне звання заслуженого художника України, нагороджений низкою ювілейних медалей.
Попри усі звання і нагороди Іван Дмитрович залишається художником з великої літери і такою ж щирою людиною. Він дуже любить своїх земляків, сестру, своє рідне село Стрілківці. І завжди згадує про цих людей з великою пошаною. Тому від своїх найкращих друзів отримав цього дня найтепліші слова, привітання і побажання. Спеціально з Києва приїхав вшанувати свого друга товариш юності – відомий політик, дисидент Микола Горбаль. Враженнями від виставки поділилися і колеги по пензлю із районного творчого об’днання «Потік», відомі художники Василь Стецько, Олег Левицький, Тетяна Окальська, Євген Шпак, працівники музею, отці Богдан Боднар і Михайло Марущак, рідна сестра Івана Дмитровича, гості із Заліщиків і Чернівців.
Ірина Мадзій