Турянський Осип Васильович народився 2 лютого 1880 року в селі Оглядів (нині Радехівський район Львівської області) у родині тесляра. Був найстаршим серед 11 дітей. За допомогою сільського вчителя вступив до Львівської української гімназії. Матеріальне становище сім’ї було важким, тому Осип заробляв гроші репетиторством і навчався. Потім 1907 року закінчив філософський факультет Віденського університету. Там же захистив докторську дисертацію. Здобув науковий ступінь доктора філософії. Працював учителем середніх шкіл Галичини.
У літературі дебютував 1908 року новелами “Курка”, “Ей, коб були мене вчили”, “Де сонце?” в альманасі віденської «Січі».
З 1910 року викладав українську мову та літературу в Перемишлянській гімназії. Того ж року одружився з дочкою депутата Віденського парламенту – Стефанією. Згодом в них народився син Мирослав, який став чемпіоном з шахів у Львові, а з 50-х років ХХ ст. належав до шахових майстрів США.
Восени 1914 року був мобілізований в австрійську армію й відправлений на сербсько-австрійський фронт. У 1915 році потрапив до сербського полону. Перебував у таборі для інтернованих на італійському острові Ельба.
Пережите в сербському полоні відтворив у повісті-поемі «Поза межами болю» (1917). Цей твір, написаний у стилі експресіонізму, став видатним явищем української модерної літератури.
Після повернення з Італії до Австрії викладав право у Віденському університеті, потім працював у Галичині, займався видавничою та педагогічною діяльністю.
У 1922 письменник завершує роботу над памфлетом “Дума пралісу”
У 1923 році Осип Турянський повернувся додому і працював директором Яворівської, Дрогобицької, Рогатинської гімназій, де викладав німецьку, французьку, латинську мови.
У цей час перекладає вірші Шандора Петефі, Ґенріга Гейне, Вільяма Шекспіра.
Підірване сербським полоном здоров’я швидко тануло, і 28 березня 1933 року у Львові письменник помер. Похований на Личаківському цвинтарі у Львові. Тільки через п’ятдесят років його ім’я та літературна праця були гідно пошановані.
Твори
Антивоєнна психологічна повість-поема часів Першої світової війни «Поза межами болю» (1917–1921) уперше була видана у Відні 1921 року у перекладі німецькою мовою, воднораз принесла Осипу Турянському світове визнання. До інших його творів належать повісті «Дума пралісу» (1922), «Син землі» (1933); збірка оповідань «Боротьба за великість», комедія «Раби» (1927); літературно-критичні нариси.
За мотивами повісті «Поза межами болю» 1989 року знято однойменний художній фільм (режисер — Ярослав Лупій).
