Сьогодні, у День Героїв Небесної Сотні, портал «Рідне Тернопілля» підготував для вас 4 історії про тернополян, у біографії яких слово «майданівець» вкарбоване навіки. Вони не загинули на Майдані. Вони народилися у ньому. Три роки по тому вони не зневірилися, не волають «все пропало!», не пишуть гнівних постів у соцмережах, сидячи на зручному дивані. Як крапля точить камінь, так вони перетворюють країну: день за днем, крок за кроком, важко і поволі… Вони стверджують: «Нас змінив Майдан. Ми змінимо країну». Якщо людей, подібних до наших героїв, в Україні набереться критична маса, зміни відбудуться набагато швидше.
Історія І. Андрій Салагорник, 30 років, стоматолог. До Києва вирушив 10 грудня 2013 р., з того часу додому тільки навідувався. Коли на Майдані наставали критичні моменти, медики чергували добами. Андрій заступав переважно уночі. 18-20 лютого надавав медичну допомогу пораненим у Жовтневому палаці.
– Майдан змінив моє ставлення до життя. Побачивши смерть зблизька, зрозумів: сьогодні ти є, завтра тебе нема, – розповідає Андрій Салагорник.
Після Майдану у рідному Тернополі з однодумцями хлопець організовує 
Громадську організацію «Медичний загін «Білі берети». Для змін у країні робив усе, що вважав за потрібне: з друзями проводили вишколи з домедичної допомоги для тернополян, інструктували медиків у зоні АТО, допомагали волонтерам формувати аптечки для бійців. Удосконалювався й сам – в Естонії пройшов навчання з тактичної медицини за стандартами НАТО. Під час четвертої хвилі мобілізації служив у лавах ЗСУ (позивний «Хрест»).
З таким життєвим досвідом Андрій не перестає вірити у те, що тільки громада стане рушійною силою змін в Україні.
– Самоорганізована громада освічених і думаючих людей здатна впливати на події, але не стадо, яке за пару гривень продає свій голос на виборах, – розмірковує мій співрозмовник. – Не всі українці змінилися. Ті, які були пасивними, такими й залишилися, почали піднімати голову побутові сепаратисти.
До річниці Революції Гідності Андрій Салагорник нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ст. Каже, дізнався про нього із соцмережі, хоч підозрював, що готується якесь відзначення. Чоловік не звик до нагород такого рівня і ще не до кінця усвідомив її важливість, як і всі, хто не працює за звання і відзнаки.
Наталка Колтун, Рідне Тернопілля
